обашлувати

Обашлувати, -лую, -єш, гл. Пообѣщать, дать обѣтъ. Батько обашлував синові теля на господарство. Рк. Левиц. Я обашлував на церкву хоругов зробити.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 2.

Випадкові слова

Ганчірка, -ки, ж. 1) Тряпка, тряпица, ветошка, стирка. Святая Покрівонько, покрий голівоньку хоч ганчіркою, аби я була жінкою. Ном. № 493. Зітри ганчіркою стіл, та не тією, а чистенькою. Харьк. 2) Грязное старое платье. Чого це ти в таку ганчірку убралась? Ум. ганчірочка. Ув. ганчірище. Аф. 354.

повністю...

Ме́рзти, -зну, -неш, гл. Мерзнуть, зябнуть. Не купив батько шапки, — нехай ухо мерзне. Ном. № 5911. Ластівки на зіму не летять у вирій, а мерзнуть у воді. Чуб.

повністю...

Завлада́ти, -да́ю, -єш, гл. Завладѣть. Якось то ними князь той жуковатий неправдою завладав. МВ. ІІ. 34.

повністю...