носатка
Носатка, -ки, ж. 1) Мѣра емкости въ З и болѣе ведра. 2) Родъ кувшина съ длиннымъ носкомъ. Барильця, пляшечки, носатку, сулії, тикви, боклажки все висушили без остатку. 3) У Василенка: старинный умывальникъ висячій, съ носикомъ и тремя ручками. 4) Чайникъ. Ото так у нас його дражнять: у панів чайник, а у нас носатка. Я оце як ходив у Комишне та як зайшов у чайну, так аж дві носатки випив того чаю.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 570.
Том 2, ст. 570.