невдалюга
Невдалюга, -ги, об. Совершенно ни къ чему неспособный человѣкъ. Підчепури, донечко люба, нашу хатину... і люде таки не скажуть, що тут невдалюги живуть.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 538.
Том 2, ст. 538.