нашурубурити
Нашурубурити, -рю, -риш, гл. Набуянить, набѣдокурить. Таке зілля, як парубок... раз би в раз на улицю, ще нашурубурить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 536.
Том 2, ст. 536.