начавити
Начавити, -влю́, -виш, гл. 1) Нажать, надавить. 2) Надавить чего (во множествѣ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 532.
Том 2, ст. 532.