настарчати

Настарчати, -ча́ю, -єш, гл. = настачати. А я зілля настарчаю, їх із лиха виручаю. Стор. МПр. 159.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 523.

Випадкові слова

Ковальний, -а, -е. Для ковки употребляющійся (о молоткѣ). Вас. 148.

повністю...

Стоячки нар. Стоймя. Шух. І. 235,

повністю...

Слезити, -зю́, -зи́ш, гл. 1) Плакать. Гол. II. 564. 1) Сочиться. Яром вода слезить. Св. Л. 24.

повністю...