бранець
Бранець, -нця, м. 1) Плѣнникъ, военноплѣнный. 2) Рекрутъ. Бранець на стойці. 3) Нанятый человѣкъ для выдергиванія конопли; чаще во мн. ч. бранці.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 92.
Том 1, ст. 92.