напилий

Напи́лий, -а, -е. Пьяный, хмѣльной. Н. Вол. у. То безбожні бесурмени теє зачували, напилого козака зараз познавали. Макс. (1849), 86.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 508.

Випадкові слова

Пообжирати, -ра́ю, -єш, гл. Обожрать (во множествѣ).

повністю...

Гійво, -ва, с. Огромная грязь. Аф. 358.

повністю...

Бейкати, -каю, -єш, гл. Кричать на звѣря. Cм. тюкати. Вх. Зн. II.

повністю...