накіт
Накі́т, -ко́ту, м. Дорога, выстланная брусьями (лаґунами), а на нихъ сверху толстыми досками (мостни́цями), — тамъ, гдѣ она проходитъ черезъ топкое мѣсто.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 493.
Том 2, ст. 493.