наїдок

На́ї́док, -дку, м. 1) Яство. Перед дівчиною напитки, наїдки. Мет. 95. 2) Насыщеніе. на́ї́дку, як з хро́ну. Этимъ нельзя наѣсться. Мнж. 168. По кавунах малий наїдок. Лебед. у. Не ходиться о наїдок, але о покушання. Ном. № 12116.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 490.

Випадкові слова

Дбайли́вий, -а, -е. = Дбалий. Борз. у.

повністю...

Дядю́сь, -ся, м. Ум. отъ дядя.

повністю...

Улещати, -щаю, -єш, сов. в. улестити, улещу, -стиш, гл. Умасливать, умаслить, задабривать, задобрить, ублажать, ублажить. Язиком його влещає, в серці иншу думку має. К. Псал. 25. Як її не улещав, а не схотіла зостатися. Стор. МПр. 28. Стали улещать чоловіка, щоб він заночував у них. Стор. І. 71.

повністю...