назирцем
На́зирцем, на́зирці, нар. = назирком. Пішов він назирцем за Марусею. Я за нею назирці до самих небожевих воріт.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 489.
Том 2, ст. 489.