нажинати

Нажина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. нажа́ти, -жну, -не́ш, гл. Нажинать, нажать. Поміг Бог нажати сніп; коли б Бог поміг нажати сто кіп. Ном. № 10167.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 488.

Випадкові слова

Родич, -ча, м. 1) Родственникъ. МВ. І. 14. Чуб. V. 1156. Мет. 252. Багато родичів, та нігде пообідать. Ном. № 9338. Вони йому родичі: дідового сусіда молотники — совсѣмъ не родственники. Ном. № 9350. 2) Родитель. Мали родичі сина. Гн. II. 67.

повністю...

Опліт, оплоту, м. Изгородь, плетень, огорожа. І оплотом його (виноградник) огородив. Аби маржина не ростягала сіна із стога, огороджують ею оплотом з вориня. Шух. І. 170, 171. Шух. І. 76, 189. Пішла в опліт сіна (взяти). Гол. I. 199.

повністю...

Заквита́ти, -та́ю, -єш, гл. Внести въ списокъ, въ запись. Піп но лейстрах заквитав, що Савка, прозвищем Знемога... для шпиталя той двір оддав. Мкр. Г. 63.

повністю...