надвоє
Надво́є нар. Надвое, на двѣ части. Завіса церковна роздерлась надвоє. Вони собі хату збудували надвоє, у одній молоді, а в другій мати. Обід іде надвоє: в хаті, а хто бідніший і старці — на дворі.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 480.
Том 2, ст. 480.