навтрюхи

Навтрю́хи нар. Бѣгомъ. Махнув в те місце навтрюхи. КС. 1882. XII. 625.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 474.

Випадкові слова

Бейла, -ли, м. Дурачина, остолопъ, болванъ. Бердич. у.

повністю...

Мліг, (род.?), м. Мигъ. На мліг ока був рижий розсідланий. Федьк.

повністю...

Уколоти, -лю, -леш, гл. 1) Уколоть. Його колючки і уколять. Рудч. Ск. І. 153. 2) Наколоть. Уколи трохи трісочок.

повністю...