арештант

Арешта́нт, -та, м. Арестантъ. Над бідним арештантом кождий сі збиткує. Фр. Пр. 9.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 9.

Випадкові слова

Буцатися, -даюся, -єшся, сов. в. буцнутися, -нуся, -нешся, гл. Ударяться, удариться, столкнуться лбами. Буцнулись так. що аж в обидвох ґулі на лобах понабігали. Брацл. у.

повністю...

Рострявання, -ня, с. Разлука. Рострявання душі з тілом. ЗЮЗО. І. Матер. 32.

повністю...

Повимочувати, -чую, -єш, гл. Вымочить (во множ.).

повністю...