мужик
Мужи́к, -ка́, м. 1) Простолюдинъ, мужикъ. До панів пан, а до мужиків мужик. 2) Мужъ. Жінка-голубочка пече млинці з полубочка, а мужик, щоб здоров, більш муки намолов. Ум. мужичо́к. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка. Ув. мужичище. А той мужичище взявся за бочище.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 453.
Том 2, ст. 453.