мрукати
Мру́кати, -каю, -єш, гл. Мурлыкать. Кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає з свого доброго талану.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 451.
Том 2, ст. 451.