мрець

Мрець, мерця́, м. Мертвець. Єв. І. XI. 41. Він дуже боявся мерців. Левиц. І. Як у мерця очі не заплющені — на вмірущого. Ном. 312.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 451.

Випадкові слова

Ду́ся, -сі, ж. Душка, душенька. Чг. 33. Марусю, дусю, мийся, чешися. Ном. № 11261. А в Марусі дусі чотирі подусі. Чуб. V. 11.

повністю...

Виложити, -жу, -жиш, гл. 1) = викласти. Глибоку криницю виложив цямриною. Шевч. Виложив з печі хліба. Рудч. Ск. Та й важно пісню виложено. Харьк. у. 2) Наложить плату, сдѣлать налогъ. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки. Павлогр. у. (Залюбовск.).

повністю...

Перегартувати, -ту́ю, -єш, гл. Закалить наново. 2) Перекалить.

повністю...