моркотіти

Моркоті́ти, -кочу, -ти́ш, гл. Бормотать. Жид хату закладав, то моркотить (Богу все молиться). Ном. № 898.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 445.

Випадкові слова

Шибнем нар. Съ размаху. Добігши до воріт, треба тричі шибнем ударить у їх. Ном. стр. 282, № 341.

повністю...

Червоточина, -ни, ж. 1) Червоточина. На дерево зрублене нападе червоточина. Чуб. І. 10. 2) = червотока 2. До Івана (VI. 24) з дерева пада усяке яблуко, а після Івана тілько червоточина. Мнж. 157.

повністю...

Тще Въ выраж.: на тще́ серце. Натощакъ. Cм. натще.

повністю...