мірчити
Мі́рчити, -чу, -чиш, гл. Брать часть зерна за помолъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 432.
Том 2, ст. 432.