мило II
Ми́ло II, нар. Мило, пріятно; любезно; хорошо. На тебе дивитися мило. Не бачила миленького, — і діло не мило. Не там щастя, не там доля, де багаті люде — як злучаться по любови, то все мило буде. мило вітати. Любезно принимать. Ум. миленько. Миленько Ганна подивлялась на панянку.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 424.
Том 2, ст. 424.