медяник
Медяни́к, -ка, м. 1) Медовый пряникъ. Той купує горілку, той медяників. 2) Раст. a) Galium verum L. б) Primula officinalis. L. — Veris. Ум. медяничо́к.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 415.
Том 2, ст. 415.