манутися

Ману́тися, -не́ться, гл. безл. Тянуть (къ чему), хотѣть, хотѣться. Каже: «як мати схочуть». — Хиба самій не манеться? МВ. ІІ. 101.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 405.

Випадкові слова

Верхівець, -вця, м. = верховинець. Шух. І. 77.

повністю...

Кіт, -кота, м. 1) Котъ. Є сало, та не для кота. К. ЧР. 92. 2) Кіт і мишка. Родъ дѣтской игры. Ив. 54. Ум. ко́тик, ко́тичок, коток, коточок, котусь.

повністю...

Урубний, -а, -е. = рублений? Пливи, пливи, квітко, до врубної криниці. Н. п.

повністю...