лютувати
Лютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Лютує голод в Україні. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. 2) Паять.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 390.
Том 2, ст. 390.