лупцювати

Лупцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Бить, колотить. Хворостиною лупцює то по плечах, то по голові. ХС. IV. 32.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 382.

Випадкові слова

Дубцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Колотить, бить.

повністю...

Розграбати, -баю, -єш, гл. = розгребти. Курка не ззість, доки не розграбає. Ном. № 12271.

повністю...

Висукувати, -кую, -єш, сов. в. висукати, -каю, -єш, гл. Высучивать, высучить. Пріська сидить на днищі, висукує та виводе нитку за ниткою. Мир. Пов. I. 134.

повністю...