лоб
Лоб, лоба, м. = ліб. Чужий лоб скубши, треба й свого наставити. Ні з того, ні з сього бери за лоб один другого. Ум. лобик, лобичок, лобо́к, лобочок. А які твої телята? — На лобку лисинка, на шийці мотузочка. Ой ти, котку-коточку, сіренький лобочку. Ув. лобище.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 373.
Том 2, ст. 373.