ліб
Ліб, ло́ба, м. = лоб. Пани чубляться, а в мужиків ліб тріщить. Під носом косить пора, а в лобі й орать ні на що.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 367.
Том 2, ст. 367.