лисеня

Лисеня́, -ня́ти, с. Дѣтенышъ лисицы. МВ. (О. 1862. III. 45). Ум. Лисеня́тко, лисеня́точко.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 361.

Випадкові слова

Омилити, ся. Cм. омиляти, -ся.

повністю...

Перебрех, -ху, м. Перевираніе, извращеніе фактовъ. Коли б єси над тим перебрехом знялась, котрим письменство в нас що-року багатиться. К. Дз. 90.

повністю...

Незвага, -ги, ж. 1) = Зневага. 2) = неувага.

повністю...