лементіти

Лементі́ти, -чу, -тиш, гл. Кричать, громко говорить. Жінки лементіли біля корчми, аби дав жид без грошей горілки. Камен. у.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 354.

Випадкові слова

Сум, -му, м. 1) Печаль, грусть. Такий уже мене сум візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. МВ. І. 8. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені да свекорка батеньком назвати. Н. п. 2) = сом (рыба). Вх. Пч. II. 21.

повністю...

Гонча́к, -ка́, м. 1) Пловучая мельница. Левч. 70. 2) Родъ судна. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.

повністю...

Жба́нячий, -а, -е. = жбановий.

повністю...