ладен
Ладен, -дна, -не Готовъ. Я й Богом ладен побожитись, що цього не пам'ятаю. О, та ти ладен лежати, нічого не роблячи. Ладен не знати що дати, аби мені не робити оцього. я вже тепер ладен. Я ужъ наѣлся, ужъ не голоденъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 340.
Том 2, ст. 340.