кучма
Кучма, -ми, ж. 1) Шапка мѣховая мохнатая. Благословіть, отче! — каже Василь, знявши кучму. Він і по одежі щось не просте: татарська кучма насунулась йому на очі. 2) Всклокоченная голова. кучму да́ти. Причинить хлопоты, насмѣяться. Хто в Бога вірує, ратуйте!.. А хто ж таку нам кучму дав? Ум. кучомка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 335.
Том 2, ст. 335.