кутець
Кутець, -тця́, м. 1) Пазуха въ сѣти. 2) Конусообразный глухой конецъ рыболовной сѣти ятіра. 3) Хлѣвъ. Свині... до кутця заганят. Cм. кут.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 333.
Том 2, ст. 333.