кус
Кус, -са, м. 1) Кусокъ. Не тягни, Ониську, уса до Іванового куса. Перший кус усьому голова. 2) Немного. Іде Сава з України, юж кус засмутився. ні кус. Ничего; ни мало. Ні кус не помогло.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 332.
Том 2, ст. 332.