курява
Курява, -ви, ж. 1) Пыль. Іде шляхом до Києва берлин шестернею... Опинився против старців — курява лягає. У степу курява така, наче чия велика панщина почала віяти жито на току. 2) Мятель, вьюга. Не велика курява, та багато людей губить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 331.
Том 2, ст. 331.