кургикати
Кургикати, -чу, -чеш, гл. 1) Визжать. Кургиче, як свиня в дощ. 2) Тихо пѣть. Гребці і весла положили, та сидя люлечки курили і кургикали пісеньок. Кургиче собі пісню під ніс.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 329.
Том 2, ст. 329.