кура 1
Кура 1, -ри, ж. 1) Пыль. Кура встає шляхом. куру підня́ти. Переносно: занести ссору. Чорт батька зна з чого таку куру підняли. 2) Мятель. В сніжну зіму, як нема кури, отара виходить в степ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 328.
Том 2, ст. 328.