купина
Купина, -ни, ж. Зелень на кочкѣ среди воды, а также и самая кочка. Пнеться, як жаба на купину. У тебе борода, як у лузі купина. Козак бідний убит лежить на купині головою. Ой твоя мила у лузі над водою умивається зіллєчком-купиною. 2) = купека. Ум. купинка. Пошпотався під Нечаєм коник на купинку, зловив ляшок, скурвий синок, його за чупринку.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 327.
Том 2, ст. 327.