куниця
Куниця, -ці, ж. 1) Куница. Ось як раз попалась мені лисиця, або куниця. 2) Куній мѣхъ. Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями. 3) Выкупъ помѣщику за крѣпостную невѣсту (первоначально въ видѣ мѣха, а затѣмъ и денегъ). да́ти куницю. Заплатить такой выкупъ. 4) Метелка на камышѣ. Ум. кунична.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 325.
Том 2, ст. 325.