кукібний
Кукібний, -а, -е. 1) Рачительный, старательный. Кукібна молодиця. 2) Опрятный; пріятный на видъ. Таке було кукібне, таке було охайне.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 320.
Том 2, ст. 320.