крупник
Крупник, -ку, м. Кашица жидкая изъ крупы. Крупник кулішеві брат.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 314.
Том 2, ст. 314.