котюга
Котюга, -ги, м. 1) Ув. отъ кіт. Стар як котюга, а бреше як щеня. Невже котюга знов думає про сало? 2) Собака домашняя (у гуцуловъ). Котюга забрехала.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 293.
Том 2, ст. 293.