котик

Котик, -ка, м. 1) Ум. отъ кіт. Був собі котик та півник та спряглися жить. Рудч. Ск. І. 27. 2) Родъ женской шубки. Зап'яті одинаковими хустками, в одинакових котиках, критих ясно-зеленою матерією, вони були ніби однолітки. Левиц. Пов. 21. 3) Щетка (на ногахъ лошади); задній коготь (у собаки). Желех. Вх. Пч. І. 14. 4) Кусокъ дерна, употребляющійся въ игрѣ, называемой котики. КС. 1887. VI. 484. 5) Цвѣтъ вербы, лозы, ивы. Свячена лоза і котики — ліки од трясці. Ном. № 8401. 6) мн. Glechoma hedoracea L. ЗЮЗО. І. 124. 8) Пузырьки, поднимающіеся со дна пруда, болота. Коли замерза вода, то котики підходять зі дна, то тим і крига як сім, розсипається. Чигир. у. Ум. ко́тичок. А котичок няв-няв-няв! Рудч. Ск. І. 51.