косяк
Косяк, -ка, м. 1) Острый уголъ, клинъ. 2) Бревно, которое укрѣпляется между двумя столбами (или діагонально одно, или два такимъ образомъ, что вмѣстѣ со столбами составляютъ букву М) и служитъ для укрѣпленія послѣднихъ. и 3) Кусокъ сѣти; изъ шести косяків сшивается бредень. 4) Канатъ для якоря на днѣпровской лодкѣ. 5) Небольшой табунъ лошадей. Було в його трохи коров і волів та по полю пасся косяк чималенький.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 292.
Том 2, ст. 292.