корінець

Корінець, -нця́, м. Ум. отъ корінь.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 284.

Випадкові слова

Позмуровувати, -вую, -єш, гл. Сдѣлать изъ камня, кирпича (во множествѣ).

повністю...

Мазґли́вий, -а, -е. Плаксивый. Вх. Лем. 433.

повністю...

Му́штер, -тра, м. Обучающій военнымъ пріемамъ. А пан муштер таки добре москалів попомуштрував. Васильк. у.

повністю...