копійка
Копійка, -ки, ж. 1) Копейка. У Попівці хліб по копійці, у Перекопі хліб по копі. 2) Деньги, капиталъ. Скотинку попродала і стала собі з копійки жити. Як стали хазяйнувать, так де та й копійка набралась! Зараз і почав скуповувать землю. Ум. копієчка. А я оддала братові всі до копієчки, що взяла за худобу.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 282.
Том 2, ст. 282.