конозити
Конозити, -жу, -зиш, гл. 1) Корчить, морщить (въ работѣ). 2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 278.
Том 2, ст. 278.