козирьок

Козирьок, -ка, м. Ум. отъ ко́зирь. 1) Маленькій козырь въ картахъ. Не буду дивиться, нехай козириться; як під тим козирьком сидить чорт з молотком, він іде і кує, мені козирі дає. Мнж. 165. 2) Козырекъ (головного убора). Вас. 156. 3) Картузъ (головной уборъ). Виходить з могили якийсь пан... Він у козирьку, і той козирьок так і горить, так і горить на йому. СХО. VIII. 316. На йому був московський мундір з червоним коміром, козирок з червоною стрічкою навкруги. Левиц. І. 10. 4) Названіе вола съ рогами, расходящимися въ противоположныя стороны почти горизонтально, кончики которыхъ загнуты внутрь. КС. 1898. VII. 45. Ум. козирьо́чок. То я б свого миленького по шапці пізнала. Хоть по шапці, не по шапці, то й по козирочку. Грин. III. 177.