козачок
Козачок, -чка, ж. Ум. отъ козак. 1) Маленькій казакъ. Я не царенко, не короленко, я ж отецький синок да панок козачок. 2) Прислуга комнатная изъ крѣпостныхъ въ прежнее время. 3) Насѣк. Cerambux. Червоні козачки... ворушаться по землі. 4) мн. Прутики, употребляемые въ дѣтской игрѣ того-же имени.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 265.
Том 2, ст. 265.