кіз
Кіз, кізу, м. Калъ животныхъ. Сердитий та недужий — кізові рівня. посадити в кіз (в тепле нутро убитої скотини — дитину од сухот). Стілько кізу лежить, що у віз не забереш. Cм. кізяк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 242.
Том 2, ст. 242.