кив II

Кив II, -ва, м. Кивокъ, мимическій знакъ. Хто не слухає кива, той послухає кия. Ном. Там такий, що все на кивах та на мигах. Ном. № 5774. Підсунувши вгору шлика кивом. К. ЦН. 173.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 236.

Випадкові слова

Подарковий, -а, -е. 1) Относящійся къ подарку. 2) Служащій подаркомъ. Рушник подарковий. Вас. 168.

повністю...

На́вірток, -тка, м. Коловерть, сверло съ вращающейся кривой ручкой?

повністю...

Згори́ нар. 1) Сверху. 2) Впередъ. Згори гроші дає. Камен. у.

повністю...